пʼятниця, 27 березня 2015 р.

Семінар - практикум.


                        
    Традиції  краєзнавчої  роботи  у  книгозбірнях  нашого  району  давні  і  багаті.                                     Краєзнавство  -  одна  з  найбільш  вагомих  складових  роботи  кожної  бібліотеки,  це  джерело  збагачення  духовної  культури.                                                                                                                                 А  тому  семінар  -  практикум  на тему :  «Сільська  бібліотека  -  центр  регіонального  краєзнавства:   пошук,  дослідження, пріоритети»   відбувся  у  районній  бібліотеці  для  працівників  бібліотек.    
 
                                                                                                                                      Відкрила  заняття  директор   Л.Пилипчук.  Вона  розповіла  про  краєзнавчу  роботу  бібліотек,  як  про  пріоритетний  напрямок  діяльності.  Вже  стало  традицією  в  нашій  книгозбірні   -    на    заходи,  що  проводить  бібліотека,  запрошувати  талановитих  людей  нашого краю.    Цього  разу  до  нашої  літературно – мистецької  вітальні  ми  запросили  пулинського  композитора,  аматора,  вчителя  музики, керівника нородного чоловічого  ансамблю  «Промінь», керівника   хору    РБК    Івана  Опанащука,  який  ось  уже  більше  25 – ти  років радує  всіх  своїм  талантом, навчає доброму та вічному.   Разом  з  дружиною  Мирославою  Миколаївною, яка  також  працює  вчителем  музики  і  пише  вірші, написали  слова  та  музику  Гімну Червоноармійської  селищної  ради  «Пулинська  земля». Багато  віршованих  творів  наших  земляків  Василя Кулика,  Катерини Черниш ,  Галини  Пишнюк    покладені  на  музику  Іваном  Андрійовичем.  Вони  багаті мотивами  про  рідний  край, шкільну  юність,  кохання ,  сьогодення  нашої  країни.  Це  пісенні  твори   «Моє  село», «Батьківська  хата», «Від війни до осені», «Спасибі, солдати», «Гімн  школі» , «До  тебе  спішу»,  з  деякими   нас познайомили  активні учасники  художньої  самодіяльності  РБК  Олена  Загацька,  Світлана  Кучерук  та  Аня  Домбровська, виконавши  їх  під  акомпонемент     Івана  Андрійовича.                        
 
 
                                                                                                                                                     Ми  знаємо,  що  музика  надає  естетичного  забарвлення  всьому  духовному  людському  життю,  має  чудову  здатність  передаватися  з  покоління  в  покоління.  Саме  тому  гордістю  Івана  Андрійовича  та  Мирослави  Миколаївни  Опанащуків  є  їхні  діти  Андрій  та  Оксана,  які  також  обрали  собі  музику.   Донька   навчається  у  Львівській  національній  музичній  академії  ім.М.Лисенка  на  музичному  відділі  класу  фортепіано, а  син   у  Київській  музичній  академії   ім. П.Чайковського  на  духовому  відділі  -  кларнет.   Андрій  -  лауреат  багатьох   всеукраїнських  та  міжнародних  конкурсів,  має  нагороди.  Печерською  районною  адміністрацією в  м. Київ  нагороджений   Почесною  грамотою  за  вагомий  внесок в  розбудову  міста. У  2013 році на  святі  до  дня  Незалежності  України  в нашому  селищі  Андрію  Олександровичу  вручено  номінацію  «Гордість  Червоноармійська».     В тому ж році  він  закінчив  працю  «Розвиток  музичного мистецтва  на  Червоноармійщині   в  ХХ столітті».                                                                                                                                       Ось  така  музична  родина  живе  і  творить  в  нашому  селищі  та  за  його  межами.                                                                    В  рамках  Краєзнавчої  анкети , яка була  домашнім  завданням  під  час  занять    з  бібліотекарями   попередніх  семінарів – практикумів  ,  проведено  показовий  День  краєзнавства   «Життя  славетних  людей  Поліського краю».   До  уваги  присутніх  у  читальному  залі  оформлена  книжкова  панорама  «Мій  край  -  моя  історія  жива».   Про  волонтерську  роботу,  яку   надають  жителі     нашого   райцентру  українському  війську  на  Сході  України  та  про учасників  АТО  -  наших  земляків,     презентував  стенд   волонтер  -  активіст   Володимир  Адамович. 

 
    Завідуюча обслуговуванням  Наталія  Метельська  доповнила   розповідь  та  додала  інформацію  про  наших  бійців,  які   відстоюють  свою  країну  на  Донбасі.   Краєзнавчий  урок  «Почесні  громадяни  району»  висвітлила  бібліотекар  І категорії   Людмила  Пашківська.   Огляд  літератури  на  тему  «Краєзнавчі  видання , що надійшли  до  бібліотек  району»  презентувала  бібліограф – краєзнавець Тетяна Вакуленко.                                                                                                                                              Годину  професійних  таємниць  відкрили  завідуючі  бібліотеками  сіл: Стрибіж, Івановичі, Соколів, Курне, Тетірка, Ст.Олександрівка та ін., які поділилися  досвідом  своєї  роботи.                                             Спеціалісти  районної  бібліотеки  надали  консультації  та  інформації  по  темі  занять.                                   В  роботі  семінару -  практикуму  прийняла  участь   начальник   відділу  культури  та  туризму  РДА    Л.І.Павлова. 
                                                            З.Боровик провідний методист.                                                                                                  

середа, 4 березня 2015 р.

"Ще не вмерла Україна"



               "Ще не вмерла Україна"
Година історії,  проведена спеціалістами районної бібліотеки поєднала дві значущі дати:  200 річчя від дня народження Михайла Вербицького та  150 - ту  річницю першого публічного виконання  національного гімну "Ще не вмерла Україна".
Слухачами заходу були учні місцевого професійно-технічного ліцею.
 
Наш час такий швидкоплинний, події так блискавично змінюються, що важко встигнути за історичним процесом.

Історію не можна переінакшити. А тому ніяка ідеологія не зможе ніколи викинути з минулого народу жодної сторінки, особливо ж тієї, котра пов»язується з  боротьбою за свободу і незалежність. Наші батьки і діди  змагалися за волю України під предковічними символами, які передали у спадщину синам. І ці святині – герб тризуб, синьо-жовтий прапор,гімн «Ще не вмерла Україна»,козацькі клейноди – будуть і далі кликати до відродження національної самосвідомості, до творення нового світлого  життя. Доки тече Дніпро в Чорне море,доти і будуть шануватися ці святині.
До найбільших  святинь будь-якого народу належить  гімн. Це ті слова,та музика, які змушують кожного з нас підніматися  при перших же акордах, з трепетом у душі слухати ту мелодію, яка віднаходить найпотаємніші струни, кличе до високого і світлого. Є такий символ і в українців – це гімн «Ще не вмерла Україна».

Історія створення українського гімну починається 1862 року, коли український етнограф, фольклорист і поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна".

На тлі інших пісень духовно-патріотичного змісту «Ще не вмерла Україна» вирізняється широтою осмислення історичної долі народу, передбаченням його духовного відродження. Як національний гімн пісня «Ще не вмерла Україна» була визнана Іваном  Франком, Лесею Українкою, українськими громадами за кордоном. Особливо знаковим було авторство пісні, адже її створили наддніпрянець і галичанин, що знаменувало соборність українських земель.

Минали роки... Пісня “Ще не вмерла Україна” розправляла крила — спочатку над Дністром, а потім над Дніпром. Вона стала українським національним гімном, а тепер у незалежній Україні — Державним Гімном України. Творцем цієї величної мелодії Українського Гімну був отець Михайло Вербицький — якому сьогоні  минає  200 років від дня народження.
Багатогранний талант Михайла Вербицького розвивався і розцвів у лоні української Церкви в Перемишлі.
Він до кінця свого життя служив двом великим силам нашого духовного життя — молитві і пісні — служив самовіддано, одержимо і повсякчас.

У наш час як Державний Гімн України було затверджено слова першого куплету і приспіву пісні П. Чубинського «Ще не вмерла Україна» на музику М. Вербицького.
 
Народився  М.Вербицький 4 березня 1815 року у селі Улючі за 24 км від Сянока в родині священника.
Його батько помер, коли Михайлові було тільки 10 років.
Ним заопікувався його родич, Єпископ Перемишльський Іван Снігурський.
Спочатку разом з братом Володиславом він вчився в гімназії, а згодом у ліцеї.
Музичну освіту Михайло здобув у дяківській школі у Перемишлі (офіційна назва школи – Дяко-Учительський інститут). Оскільки мав гарний голос, то співав у славетному кафедральному хорі Собору Івана Хрестителя.

Писав М. Вербицький і світську музику. Він автор багатьох музичних творів на народні мелодії, полонезів, вальсів, вступів до вистав.

М. Вербицький — яскравий представник національної композиторської школи. Його творчому стилю властиве поєднання загальноєвропейських музичних традицій із суто національними. За таким принципом створено й пісню «Ще не вмерла Україна».

Ім’я Михайла Вербицького світить нам із глибини віків не тільки як ім’я великого композитора, що прямував духом на тихі води і на ясні зорі, а ще й як символ відродження нації. Його  музика, в якій палає Божа іскра, пробила завісу літ, заборони чужих імперій і вернулася до народу в славі Державного Гімну. Вірні сини народу Михайло Вербицький і Павло Чубинський написали його, як відчували,— кров’ю свого серця.
Захід супроводжено відео кліпом про Україну, виконанням гімну "Ще не вмерла Україна"  та віршем "Тобі, Україно",який декламувала  Тетяна Вакуленко.