Сумна пам 'ять.

                                                                

  Чорнобиль - це вже історія , тому  сприймати її треба такою, якою вона є.   З метою  виховання почуття сприймання чужого болю, як свого, загальнонародного горя -  як особистого, почуття поваги і пам"яті до трагічних сторінок України  працівниками  бібліотеки проведено   годину памя"ті  з учнями місцевого ліцею, приурочену  30-й річниці   Чорнобильської катастрофи . 

Учні переглянули відеоролик "Героям Чорнобиля присвячується"  та  пригадали трагічні події 26 квітня 1986 року,коли на борню з ядерним монстром, що вийшов із під контролю, стали люди різних професій:пожежники,міліціонери, транспортники,будівельники, медики.

26 квітня - День пам"яті, День скорботи і роздумів.  Бо нам є над чим замислитись. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю?  Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка. Але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, котрі могли ніколи  не народитися після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

.

Тож схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає  з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільонів, хто заснув вічним сном, сказавши вагоме слово в цій трагедії.

Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп'ялась,

І обпалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже хмари спопеліли

У знавеснілому вогні,-

Ви ж смерть приборкати зуміли

                                                                        На тім, останнім рубежі.

                                                                        Не віддали їй на поталу

                                                                        Світанків наших ніжний щем,

                                                                        Ви як один, супроти  стали,

                                                                        Пекельні січені дощем.

                                                                        У тій жорстокій веремії

                                                                        Ви до кінця тримали бій

                                                                        І пронесли свої надії...

                                                                        Шумлять жита, як і раніше

                                                                        Пливуть у небі літаки...

                                                                         За вас історія допише

                                                                          Суворі подвигу рядки.

                                                                                     (В.Затворний. Вогнецвіт надій)