Сумна пам 'ять.

                                                                

  Чорнобиль - це вже історія , тому  сприймати її треба такою, якою вона є.   З метою  виховання почуття сприймання чужого болю, як свого, загальнонародного горя -  як особистого, почуття поваги і пам"яті до трагічних сторінок України  працівниками  бібліотеки проведено   годину памя"ті  з учнями місцевого ліцею, приурочену  30-й річниці   Чорнобильської катастрофи . 

Учні переглянули відеоролик "Героям Чорнобиля присвячується"  та  пригадали трагічні події 26 квітня 1986 року,коли на борню з ядерним монстром, що вийшов із під контролю, стали люди різних професій:пожежники,міліціонери, транспортники,будівельники, медики.

26 квітня - День пам"яті, День скорботи і роздумів.  Бо нам є над чим замислитись. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю?  Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка. Але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, котрі могли ніколи  не народитися після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

.

Тож схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає  з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільонів, хто заснув вічним сном, сказавши вагоме слово в цій трагедії.

Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп'ялась,

І обпалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже хмари спопеліли

У знавеснілому вогні,-

Ви ж смерть приборкати зуміли

                                                                        На тім, останнім рубежі.

                                                                        Не віддали їй на поталу

                                                                        Світанків наших ніжний щем,

                                                                        Ви як один, супроти  стали,

                                                                        Пекельні січені дощем.

                                                                        У тій жорстокій веремії

                                                                        Ви до кінця тримали бій

                                                                        І пронесли свої надії...

                                                                        Шумлять жита, як і раніше

                                                                        Пливуть у небі літаки...

                                                                         За вас історія допише

                                                                          Суворі подвигу рядки.

                                                                                     (В.Затворний. Вогнецвіт надій)                             

Голосить дзвін стривожено у квітні.

                                         
Під такою назвою працівниками  бібліотеки   та  Товариством Червоного Хреста     14 квітня  2016 року організовано   черговоге засідання любительського об"єднання  "Берегиня".   Захід  приурочений 30-й річниці від дня аварії на Чорнобильській атомній  електростанції.  Чорнобильська катастрофа увійшла в історію нашої держави сумною і трагічною реальністю. ЇЇ вогонь обпалив землю та душі мільонів українців.
В читальній залі районної бібліотеки  зібралися члени любительського об"єднання та учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - а це медичні працівники Червоноармійської ЦРЛ, які  також трудилися у забрудненій зоні.

Засідання відкрила завідувачка відділом обслуговування ЦРБ   Наталія Метельська. Присутні ознайомились з історією  Чорнобиля  та  переглянули  відео-кліп " Чероям Чорнобиля присячується".  Для України,для всіх, хто прямо і побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.  Цим частинам світу в народі вже давно дано назву - два кольори часу. На заході прозвучали пісні "Два кольори", "На могилі ".
Невпинний час  згладжує у пам"яті багато фактів та подій. Але пам"ять про страшну аварію
живе на поверхні народної пам"яті. Живе гордістю за сотні людей, які не шкодуючи свого життя й здоров"я, вступили у жорстоку битву з вогненним атомним монстром.  Серед тих, хто працював  в1986-1987 роках  у забрунених північних районах Житомирщини,були медики нашого району : лікар -отоларинголог Світлана Яценко, медичні сестри - Наталія Скороход, Надія Кужіль, Лариса Іщенко, Анна Дмітрієва .  Вони були серед почесних гостей  зібрання, який представила  голова районної організації Товариства Червоного Хреста  Галина Правдицька.



Гості поділилися спогадами про своє перебування в зонах  радіаційного забруднення. Запрошеним вручені  цінні подарунки.

Минуло 30 років від дня аварії. Трагедію потроху забувають. Та лихо не пішло - воно ще з нами. Голосом болю звучать чорнобильські дзвони на українській землі. І ще довго лунатимуть вони, застигаючи в історію невиліковних хвороб, в очах дітей з ослабленою імунною системою,у долях тисячі ліквідаторів.


Для всіх відвідувачів бібліотеки  організований книжковий перегляд " Чорнобиль - біль моя і туга" та "Природні парки - гордість і краса".

Шлях до Тараса.

В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам"яті із з великою любов"ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім"я і у нашого народу - Тарас Шевченко.

10 березня минає 155 років з дня смерті Тараса Шевченка. Але його  творчість продовжує жити, хвилювати, надихати. Вірші  Кобзаря завжди на слуху. Вони ставали наче добрими порадниками  у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя чи від туги. Багато з них стали піснями, справді народними.
 В читальному залі районної бібліотеки   проведено  літературно-мистецьку годину "Шлях до Тараса".  Ведучі заходу Людмила Пашківська та Олена Грозовська.

 Слухачами заходу були учні місцевого ліцею  І та ІІ курсу та виклалачі закладу Л.А.Потюменко, Л.В.Волощук, Л.В.Чайківська.   Був презентований відео- ролик  про життя та творчіть поета    на пісню "Шлях до Тараса" у виконанні  В.Зінкевич та  прорзвучав  вірш   Павла Гірника "Шевченко повертається додому"  у виконанні Тетяни Іщенко, провідного бібліотекаря дитячого відділу.

Тарас- Шевченко - відомий художник. Його художня спадщина нараховує більше ніж 830 творів. Але не всі роботи збережені. Але ті, що залишилися,дарують глядачам та справжнім шанувальникам мистецтва неповторну  насолоду.      Екскурс   по художній    творчості Тараса Шевченка провела бібліограф-краєзнавець Тетяна    Вакуленко.     Кожне слово Тараса Григоровича Шевченка ніби із сьогоднішнього дня. Тож читайте його твори, вивчайте  художню спадщину, щоб відкривати для себе  нове в мудрих рядках  його творчості, і завжди пам"ятайте його заповіти.                                                                             

Соборність - це єдність і злагода

                              
                                 Вишита колоссям і калиною
                                 Вигойдана співом солов"я
                                 Звешся веселково Україною,
                                 Нене зачарована моя.



Для учнів міцевого ліцею проведено  тематичний   відео-захід:










 Ведучими  були:  завідуюча відділом обслуговування Наталія  Метельська та бібліотекар абонементу Олена Грозовська. 

22 січня 1919 року сталася важлива подія в житті нашого народу - Акт Злуки двох Українських республік. Вперше  за багато століть об"єдналися дві частини єдиної Української держави, об"єднався  наш народ, щоб  разом у вільній країні відродити власну історію, рідну мову, багату духовну культуру, політично та економічно сильну державу,- наголосили ведучі заходу.
Відео-ролик, який  переглянули  присутні, був присвячений  подіям  1919 року. Захід супроводжувався  піснями   про Україну.

 В читальній  залі районної бібліотеки організовано  книжковий  перегляд: " Соборна Україна одна як оберіг"

Презентовано книгу про злочин на окупованій території Донбасу.

        

В читальному залі районної бібліотеки відбувся інформаційно - виховний захід, на якому було презентовано книгу "Ті, що пережили пекло: свідчення жертв про місця незаконних ув"язнень на Донбасі".

Видання є підсумком  моніторингового дослідження, яке проводилося Коаліцією громадських  організацій та ініціатив "Справедливість заради миру на Донбасі" у тісній співпраці з Уповноваженими Верховної Ради України з прав людини.

Дослідження грунтується на свідченнях тих,хто був незаконно поміщений в місця несвободи на Донецькій та Луганських областях проросійськими збройними утвореннями. Зібрані факти засвідчують наявність грубих та системних порушень прав людини  перебуваючи в нелюдських умовах та піддавалися жорстокому поводженню чи катуванню.

Перед присутніми виступив Володимир Грибан, який розповів   про своє перебування в полоні. Під час перевезення  гуманітарної  допомоги в зону АТО був затриманий  проросійськими бойовиками.

Також своїми  спогадами та думками з присутніми поділилися: учасник АТО, нині демобілізований  Андрій Фесюк , учасник бойових дій на території  Афганістан   Роман Ориновський  волонтер  Володимир  Адамович, викладач техліцею Олег Сологуб.

Збудуємо пам"яті негаснучий собор.

Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922,1932-1933,1947років.
День пам"яті  жертв голодоморів  щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада місяця. Цього року він припадає на 28 листопада.
З цієї нагоди, біля районного будинку культури проведено  годину- реквієм  "Збудуємо пам"яті негаснучий собор".

 Ведучі заходу:  працівники бібліотеки  Н.Метельська та Л.Пашківська  розповіли про ті страшні події  та  привели   сумну статистику жертв голодомору. Поетичні рядки  "Ти кажеш не було голодомору?"прозвучали у виконанні Т.Іщенко.
До слова був запрошений голова районної державної адміністрації   Віктор Байда, який закликав пам"ятати  ту страшну трагедію, якої не зазнав жоден народ.  Берегти пам"ять про загиблих, та 28 листопада о 16 годині запалити свічки пам"яті   за невинно загиблі душі.
Хвилиною мовчання, під скорботний дзвін, вшанували пам"ять  про всіх невинно закатованих, про тих, хто не  дожив, тих, хто не долюбив, про живих і ненароджених .
Нехай у мільйони маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору. Нехай у  цьому полум"ї  згинуть не щирі  частинки душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим і світлим.
 Для широкої аудиторії, в  читальному залі районної бібліотеки організований   книжковий перегляд   "Білий ангел скорботи".

Володимир Дзюбенко. Повернення.

                 

   13 листопада в малому залі  районної ради відбувся вечір пам"яті нашого видатного земляка, лауреата премії І.Огієнка, члена Національної спілки художників України, першого голови гурту художників - земляків "Пулинське земляцтво" та керівника  народної картинної галереї "Пулинські барви", почесного громадянина Червоноармійського району, автора герба та прапора селища Червоноармійськ та району - Володимира Степановича Дзюбенка.



    Того ж дня на місцевому кладовищі було відкрито і  осв"ячено пам"ятник на могилі художника, встановлений силами і коштами людей  доброї волі та родини.
    Щирий і скромний, небайдужий, неординарний і неповторний у своєму мистецькому стилі та манері, талановитий організатор, філософ, до глибини душі та серця закоханий у рідний край, привітний та усміхнений - таким у пам"яті багатьох залишився Володимир Дзюбенко.
   



Організатори виставки робіт В.Дзюбенка (громадське об"єднання художників - земляків "Пулинське земляцтво" та Червоноармійський районний художній музей "Пулинські барви"), друзі, колеги,знайомі ділилися своїми спогадами про В.С.Дзюбенка.  Про те, як з його ініціативи відбулося об"єднання  земляків у "Пулинське земляцтво",відкриття художнього музею та художнього відділення школи мистецтв. Що не нажив митець великих  статків, не залишив по собі маєтків, проте він побудував храм духовності  і всю свою енергію віддавав служінню  землякам та рідній землі. Повернувшись у 2003 році з мегаполіса в рідне селище і оселившись у батьківській хаті, Володимир Степанович розправив крила своєї душі і з новою силою та натхненням розпочав діяти та творити. І навіть палітра його робіт стала помітно світлішати.
    Люди відходять за обрій життя, у непроминаючу Вічність. Але їхній образ, праця і любов продовжують жити серед нас...
                                                                                                          (    матеріал з газети "Вісті")