У творчості – дух України

Виставка художніх творів «Коди пам’яті» з приватної колекції Анатолія Шевчука – новий крок у діяльності районного художнього музею «Пулинські барви». Відкриття заходу відбулося 25 квітня у виставковій залі музею за участю делегації викладачів Житомирського університету імені Івана Франка, молодих художників-учнів Анатолія Мефодійовича та шанувальників мистецтва з нашого краю.

Анатолій Мефодійович Шевчук (1954-2011) – історик мистецтва, етнограф, перекладач, колекціонер, викладач англійської мови, родом із Романова.  Навчався і працював у Житомирі. Він є автором ряду посібників з англійської мови, мистецтвознавчих книг і низки наукових статей із проблем живопису, перекладознавства та етнографії у провідних часописах України.

Колекціонував гончарні вироби, зокрема свистунці, зразки поліського фарфору, а також твори живопису.

Розпочинаючи відкриття виставки, директор музею Віталій Правдицький зазначив, що кожна людина приходить у цей світ зі своїм покликанням, даруючи тепло душі та радість людям, щоб залишити після себе добрий слід. Анатолій Шевчук залишив нам справжній скарб – унікальну колекцію старожитностей. «…залишилися тисячі знаків, шифрів, послань, закодованих у всіх тих речах, артефактах, яким він нас із мамою із такою дитячою впертістю оточував, огорожував, забарикадовував, так що кожний квадратний метр нашого простору нагадує про його спалах на цій землі…», - пише у своїх спогадах донька митця Ярослава.  

Дружина митця та співорганізатор виставки Ванда Чайковська ознайомила присутніх із авторами робіт, представлених на розсуд глядачів. Це відомі художники та майстри декоративно-прикладного мистецтва Житомирщин: Петро Богомаз, Олексій Макаренко, Микола Бутковський, Юрій дубінін, Світлана Зелена, Микола Перемищлєв, Анатолій Венгловський, Марина Вербицька, Олександр Слудковський, Микола Соболівський, Сергій Танадайчук, Володимир Шкуринський, Микола Климович, Наталія Галушко-Аксьоненко,  молоді митці: Ольга Покотило, Тетяна Маринкевич, Віталій Правдицький. А також вона розповіла про історію створення родинної колекції: «Мистецтвознавчі зацікавлення А. Шевчука розпочалися у студентські роки, коли він – студент факультету іноземних мов Житомирського державного педінституту ім. І. Франка – вирішив послухати курс лекцій з історії живопису у Житомирському музучилищі. Це був початок 70-их років XX століття. Враження про них були дуже сильні, бо він часто любив згадувати, як лекторка захоплено розповідала про світові живописні шедеври».

-Колекціонуючи твори мистецтва, він керувався принципом: зберегти аби не пропало. Кожна придбана річ – історія минулого, просякнута духом України, це як коди пам’яті. Експозиція картин не має жодної випадкової - в них історія стосунків з художниками, авторами творів. Більшу частину колекції складає архів заслуженого майстра народної творчості, лауреата премії імені Івана Огієнка Олексія Макаренка та розписи самобутнього художника Сергія Танадайчука. Усі ж інші роботи мають різне походження. Це або замовлення спеціальні, або картини, якими йому віддячували за написання статей, бо він ніколи за це не брав грошей. Так само, як і за те, що вчив англійської мови дітей деяких художників.

Тому можна сказати, що всі  роботи були дуже значимі для Анатолія Мефодійовича, він придбавав тільки ті, що йому дуже подобалися, які передавали дух України у всьому її багатобарв’ї, красі, драматичній історії та багатстві традицій.

Щоб глибше зрозуміти А. Шевчука як людину, митця, закоханого в рідну землю, всі присутні переглянули фрагмент фільму про нього, що так доповнює зміст представлених робіт. За кадром звучить його голос, живий, колоритний, енергійний та енергетичний: «Я проніс тяжку ріллю життя… Моя дорога – Україна».

Своїми враженням про колекцію поділилася заступник голови райдержадміністрації Раїса Тичина, котра зазначила, що в картинах струменить дух української глибинки, душа народу, і ми маємо можливість замислитися над сенсом нашого життя.

З глибоким почуттям говорив викладач Житомирського університету ім. І. Франка Володимир Білобровець: «Картини, які колекціонував Анатолій Мефодійович, мають значне естетичне, мистецьке та пізнавальне значення, хоч різняться стилями та жанрами (графіка, живопис, декоративно-прикладне мистецтво). Знайомство з Анатолієм Мефодійовичем залишило глибокий слід у моєму серці та житті. Завдяки йому я познайомився з багатьма художниками, навчився розуміти твори мистецтва, також став займатися колекціонуванням. Сутності цього чоловіка вистачить і живим, і ще не народженим, що будуть жити його правдою, його гідністю, якої в маестро було так багато. Він був Оберегом нашого часу».

Особливе місце у колекції займають витинанки та розписи учнів А. Шевчука, перших студентів Житомирського училища культури і мистецтв ім. І. Огієнка. Слова вдячності справжньому вчителю і прекрасній людині виразила викладач Житомирського інституту культури і мистецтв Ольга Покотило: «Анатолій Мефодійович був вчителем від Бога. Завдяки йому я знайшла своє покликання, навчилася розуміти й цінувати українське автентичне мистецтво».

Щирі слова поваги до цієї неординарної людини та свої захоплення колекцією висловили головний спеціаліст відділу культури і туризму РДА Лариса Громська, голова , заслужений вчитель України Леонід Фесенко: «Колекція картин розказує, звідки наші корені – від батьківського порогу, квітів за вікном, пташиного співу». А І. Грибан додав, що дивлячись на картини, відчуваєш душевне піднесення, хочеться жити і творити.

Як логічне завершення заходу у формі невимушеної та доброзичливої розмови пролунала пісня «Молитва» у виконанні улюбленої співачки А. Шевчука, друга сім’ї Людмили Покотило. Молитва за нас, наших рідних, за народ, за неньку Україну, нескореним сином якої він залишався до останнього подиху.