"Ще не вмерла Україна"

               "Ще не вмерла Україна"
Година історії,  проведена спеціалістами районної бібліотеки поєднала дві значущі дати:  200 річчя від дня народження Михайла Вербицького та  150 - ту  річницю першого публічного виконання  національного гімну "Ще не вмерла Україна".

Слухачами заходу були учні місцевого професійно-технічного ліцею.

 

Наш час такий швидкоплинний, події так блискавично змінюються, що важко встигнути за історичним процесом.

Історію не можна переінакшити. А тому ніяка ідеологія не зможе ніколи викинути з минулого народу жодної сторінки, особливо ж тієї, котра пов»язується з  боротьбою за свободу і незалежність. Наші батьки і діди  змагалися за волю України під предковічними символами, які передали у спадщину синам. І ці святині – герб тризуб, синьо-жовтий прапор,гімн «Ще не вмерла Україна»,козацькі клейноди – будуть і далі кликати до відродження національної самосвідомості, до творення нового світлого  життя. Доки тече Дніпро в Чорне море,доти і будуть шануватися ці святині.

До найбільших  святинь будь-якого народу належить  гімн. Це ті слова,та музика, які змушують кожного з нас підніматися  при перших же акордах, з трепетом у душі слухати ту мелодію, яка віднаходить найпотаємніші струни, кличе до високого і світлого. Є такий символ і в українців – це гімн «Ще не вмерла Україна».

Історія створення українського гімну починається 1862 року, коли український етнограф, фольклорист і поет Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна".

На тлі інших пісень духовно-патріотичного змісту «Ще не вмерла Україна» вирізняється широтою осмислення історичної долі народу, передбаченням його духовного відродження. Як національний гімн пісня «Ще не вмерла Україна» була визнана Іваном  Франком, Лесею Українкою, українськими громадами за кордоном. Особливо знаковим було авторство пісні, адже її створили наддніпрянець і галичанин, що знаменувало соборність українських земель.

Минали роки... Пісня “Ще не вмерла Україна” розправляла крила — спочатку над Дністром, а потім над Дніпром. Вона стала українським національним гімном, а тепер у незалежній Україні — Державним Гімном України. Творцем цієї величної мелодії Українського Гімну був отець Михайло Вербицький — якому сьогоні  минає  200 років від дня народження.
Багатогранний талант Михайла Вербицького розвивався і розцвів у лоні української Церкви в Перемишлі.
Він до кінця свого життя служив двом великим силам нашого духовного життя — молитві і пісні — служив самовіддано, одержимо і повсякчас.

У наш час як Державний Гімн України було затверджено слова першого куплету і приспіву пісні П. Чубинського «Ще не вмерла Україна» на музику М. Вербицького.

 

Народився  М.Вербицький 4 березня 1815 року у селі Улючі за 24 км від Сянока в родині священника.
Його батько помер, коли Михайлові було тільки 10 років.
Ним заопікувався його родич, Єпископ Перемишльський Іван Снігурський.
Спочатку разом з братом Володиславом він вчився в гімназії, а згодом у ліцеї.
Музичну освіту Михайло здобув у дяківській школі у Перемишлі (офіційна назва школи – Дяко-Учительський інститут). Оскільки мав гарний голос, то співав у славетному кафедральному хорі Собору Івана Хрестителя.

Писав М. Вербицький і світську музику. Він автор багатьох музичних творів на народні мелодії, полонезів, вальсів, вступів до вистав.

М. Вербицький — яскравий представник національної композиторської школи. Його творчому стилю властиве поєднання загальноєвропейських музичних традицій із суто національними. За таким принципом створено й пісню «Ще не вмерла Україна».

Ім’я Михайла Вербицького світить нам із глибини віків не тільки як ім’я великого композитора, що прямував духом на тихі води і на ясні зорі, а ще й як символ відродження нації. Його  музика, в якій палає Божа іскра, пробила завісу літ, заборони чужих імперій і вернулася до народу в славі Державного Гімну. Вірні сини народу Михайло Вербицький і Павло Чубинський написали його, як відчували,— кров’ю свого серця.

Захід супроводжено відео кліпом про Україну, виконанням гімну "Ще не вмерла Україна"  та віршем "Тобі, Україно",який декламувала  Тетяна Вакуленко.