Збудуємо пам"яті негаснучий собор.

Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами: 1921-1922,1932-1933,1947років.
День пам"яті  жертв голодоморів  щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада місяця. Цього року він припадає на 28 листопада.
З цієї нагоди, біля районного будинку культури проведено  годину- реквієм  "Збудуємо пам"яті негаснучий собор".

 Ведучі заходу:  працівники бібліотеки  Н.Метельська та Л.Пашківська  розповіли про ті страшні події  та  привели   сумну статистику жертв голодомору. Поетичні рядки  "Ти кажеш не було голодомору?"прозвучали у виконанні Т.Іщенко.
До слова був запрошений голова районної державної адміністрації   Віктор Байда, який закликав пам"ятати  ту страшну трагедію, якої не зазнав жоден народ.  Берегти пам"ять про загиблих, та 28 листопада о 16 годині запалити свічки пам"яті   за невинно загиблі душі.
Хвилиною мовчання, під скорботний дзвін, вшанували пам"ять  про всіх невинно закатованих, про тих, хто не  дожив, тих, хто не долюбив, про живих і ненароджених .
Нехай у мільйони маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору. Нехай у  цьому полум"ї  згинуть не щирі  частинки душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим і світлим.
 Для широкої аудиторії, в  читальному залі районної бібліотеки організований   книжковий перегляд   "Білий ангел скорботи".

Володимир Дзюбенко. Повернення.

                 

   13 листопада в малому залі  районної ради відбувся вечір пам"яті нашого видатного земляка, лауреата премії І.Огієнка, члена Національної спілки художників України, першого голови гурту художників - земляків "Пулинське земляцтво" та керівника  народної картинної галереї "Пулинські барви", почесного громадянина Червоноармійського району, автора герба та прапора селища Червоноармійськ та району - Володимира Степановича Дзюбенка.



    Того ж дня на місцевому кладовищі було відкрито і  осв"ячено пам"ятник на могилі художника, встановлений силами і коштами людей  доброї волі та родини.
    Щирий і скромний, небайдужий, неординарний і неповторний у своєму мистецькому стилі та манері, талановитий організатор, філософ, до глибини душі та серця закоханий у рідний край, привітний та усміхнений - таким у пам"яті багатьох залишився Володимир Дзюбенко.
   



Організатори виставки робіт В.Дзюбенка (громадське об"єднання художників - земляків "Пулинське земляцтво" та Червоноармійський районний художній музей "Пулинські барви"), друзі, колеги,знайомі ділилися своїми спогадами про В.С.Дзюбенка.  Про те, як з його ініціативи відбулося об"єднання  земляків у "Пулинське земляцтво",відкриття художнього музею та художнього відділення школи мистецтв. Що не нажив митець великих  статків, не залишив по собі маєтків, проте він побудував храм духовності  і всю свою енергію віддавав служінню  землякам та рідній землі. Повернувшись у 2003 році з мегаполіса в рідне селище і оселившись у батьківській хаті, Володимир Степанович розправив крила своєї душі і з новою силою та натхненням розпочав діяти та творити. І навіть палітра його робіт стала помітно світлішати.
    Люди відходять за обрій життя, у непроминаючу Вічність. Але їхній образ, праця і любов продовжують жити серед нас...
                                                                                                          (    матеріал з газети "Вісті")

"Героїв стежина від батька до сина"

                                     

Національно-патріотичне  виховання -  один з основних напрямків  бібліотеки  у вихованні  підростаючого покоління.   11 листопада  2015 року  в  читальному залі районної

бібліотеки проведено усний журнал "Героїв стежина від батька до сина". 

Слухачами  заходу були учні першого курсу місцевого ліцею. Сторінки   журналу поєднали за хронологією  події  періоду  Другої світової війни  та сьогодення.

Давно відгриміла війна. Чим далі ми відділяємось від цієї події, тим глибше і маштабніше усвідомлюємо величність подвигу, здійсненого в роки війни народом. Все пережите під час тієї найжорстокішої в історії  людства війни продовжує жити в пам"яті, в долях майбутніх поколінь. До уваги учнів був презентований відео-ролик  про перепоховання воїнів, останки яких знайдені  в с.Улашанівка Червоноармійського району та перепоховані в с.Андріївка у братській могилі   пошуковцями  організації "Пошук".  До слова був запрошений член пошукової організації  Володимир Адамович, який розповів про  детальні пошуки загиблих воїнів.

Друга  сторінка  сторінка журналу  присвячена партизанській  славі:

Під час війни в тилу ворога діяло понад 6200 партизанських загонів та підпільних груп, в яких воювало більше ніж 1 млн. осіб – представників усіх народів Радянського Союзу, з них на території України – понад 500 тисяч
(60 партизанських з’єднань, 1993 загони і диверсійно-розвідувальні групи).

Головні удари партизани завдавали по комунікаціях противника, перешкоджаючи перекиданню військ та бойової техніки противника, виводили з ладу важливі об’єкти інфраструктури, знищували представників керівництва окупаційної влади, забезпечували ведення розвідки на стратегічну глибину. Диверсії партизан на важливих транспортних магістралях ворога (“рельсова” та “шляхова” війна) сковували та послаблювали німецькі війська, збільшували напруження та безладу фашистському тилу.

Третя та четверта сторінка : "Герої не вмирають" - присвячена  Героям АТО та Волонтерам.  На зустріч був запрошений  прапорщик   30-ї окремої механізованої бригади м. Новоград-Волинська, командир роти  забезпечення Григорчук Іван Анатолійович.  Він розповів  про забезпечення  воїнів, які знаходять  в зоні  АТО, та про волонтерську допомогу. Без волонтерської допомоги, сьогодні важко обійтися і це не перебільшення.

Розповідь супроводжувалась відео-кліпом.

Покров Пресвятої Богородиці.

                                                   Покров Пресвятої Богородиці.


 14 жовтня,на свято Покрови Пречистої Богородиці в нашій країні відзначається  День  українського козацтва.
Не випадково для святкування Дня українського  козацтва обрано День Святої Покрови, вона здавна була покровителькою козаків. Історичне значення цього свята  важко переоцінити. Народ ставився до козаків з повагою і любов"ю, сприймав їх як символ мужності, честі, людської  гідності.  Перекази про звитяжні вчинки запорожців передаються з покоління в покоління.  Епоха козацтва створила багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою української  історії та культури.
    В наш час відроджуються традиції українського козацтва. Ведеться активна робота з учнями та молоддю. В бібліотеці організовуються книжкові виставки, літературні години.
   День українського козацтва - це данина всім козакам, які зробили величезний внесок у формування української народності та досягнення  Україною своєї  незалежності. Саме винекнення козацтва допомогло консолідувати українців в боротьбі проти численних ворогів, які неодноразово намагалися завоювати українські землі.  
Нарешті на Покрову відзначатимемо і День захисника  України. Склався новий пазл української історії, поєднавши давнину й сьогодення. Бо вже сучасні хлопці боронять кожну пядь нашої землі, закриваючи собою Україну. І майорять над ними освячені бойові прапори, безцінні, як козацькі клейноди.
    Захисники наші,хай береже вас Свята Покрова. Хай вікова козацька мудрість примножить вашу міць і звитягу. Хай передасться вам воля й геройство  старших поколінь. Хай українське суспільство  буде вашим надійним тилом і шанує своїх героїв.

 

"Благодатні плоди" Євгенія Боярського

                                       "Благодатні плоди"   Євгенія Боярського


     Виставка робіт творчого доробку   Євгенія Боярського  відкрита  в Червоноармійській  цетральній  районній  бібліотеці   на абонементі.
      Евгеній малює з дитинства. Його художні роботи - це безмежний,яскравий, теплий дитячий світ. Це свіжий погляд на нинішнє сьогодення,на глибоке минуле, надія на майбутнє, на те, що кожна мить - важлива й неповторна.  Навчався у Кравченко Тетяни Петрівни, відомої художниці, члена Спілки художників України з 1990 року,секретаря секції монументально-декоративного відділення творчого об"єднання  "Художник", авторські роботи якої зберігаються у приватних колекціях у Франції, Німеччині,Швейцарії,України та Росії.
  Навчався у Фесенка Леоніда Віталійовича, вчителя вищої категорії,вчителя - методиста,переможця обласного та Всеукраїнського конкурсу "Вчитель року", Заслуженого вчителя України,автора ілюстрацій до багатьох книг.
  Навчавяся у Лисюка Володимира  Олександровича, майстра народної творчості з художнього різьблення по дереву, учасника виставкових акцій:Барвиста Україна, Автоекспо, Країна мрій, Етнографічних свят у Пирогово, Сорочинського ярмарку.
  Женя Боярський іде вперед швидкими кроками, займається живописом щодня і не зупиняється на досягнутому, хоче навчатися, хоче творити, намагається зрозуміти тонкощі цього складного ремесла, бо мріє пройти достойну дорогу, примножити свій талант і подарувати його людству.

Конституція - оберіг нашої духовності.

                                     Конституція - оберіг нашої духовності.

                                        Тобі найкращая перлина
                                        Твоїх розбуджених надій,
                                        Тобі,що звешся Україна  
                                        У цей життєвий буревій.
                                        Тобі,що постачі козачі
                                        Для нас змальовуєш щодня,
                                        Ми шлем привіт й бажаєм вдачі,
                                        У сяйві сонячного дня!           


 Урочистості з нагоди  19 - річниці  Конституції  України   проведені   біля пам"ятника            Т. Шевченка, що знаходиться в селищі Червоноармійськ.   День   прийняття Конституції України - свято волі, цивільного миру й доброї  згоди всіх людей на основі закону й справедливості,- наголосила ведуча заходу Н. Метельська.  Конституція України - це не лише Закон законів, це серце, ядро подальшого розвитку і вдосконалення суспільства. Вона увійшла в суспільне життя як головний оберіг духовності і демократії, гарант незалежності і соборності України.  В  заході прийняв участь голова районної державної адміністрації Віктор Байда. Прозвучали  пісні  "Благослови"у виконанні Ніни Гутник та  "Україна моя", "Нехай квітує Україна" -Анни Павлюк.  До підніжжя Т.Шевченко покладено живі квіти.

                            «Від тебе,жінко,в світ ідуть дороги

                                І з тебе починається життя»

В гарний травневий день  в читальному залі  районної бібліотеки відбулося чергове засідання любительського об»єднання «Берегиня».

Травень  місяць багатий на свята. Одне з  них,яке ми святкуємо   другої неділі травня - День Матері.

Жінка…Жінка-мати… Жінка – трудівниця… Саме вона жінка,є єдиним божеством на землі, в яке вірують, із давніх-давен. Із глибин тисячоліть до нас  дійшли докази шанування жінки. А хіба не гідна похвали і добрих слів сьогодні кожна жінка? На плечах нашої сестри,матері лежить, певне, більше, аніж півдержави.

 

                                    Накотяться біди – повинна здолати,

                                    Підкрадеться туга – повинна мовчати.

                                    Немеркнуче світло: Я – жінка,я – мати!

                                    Запалена Богом одвічна свіча.

Такими  словами   відкрила засідання  бібліотекар читального залу Людмила Пашківська.  Вона запросила до слова  нашу землячку, місцеву поетку,жінку- матір, вчительку, і просто добру людину, яка понад усе  любить життя і людей  Галину Буравську. А її статті на сільськогосподарську тематику та людські долі  друкувалися в «Сільських вістях»,»Розумне господарство», «Пантелеймон», журнал «Жінка», місцева  газета «Вісті».  Галина  декламувала свої вірші, нові казки,ділилася спогадами про свою неньку,якої на жаль вже немає. Гордістю Галини Анатоліївни є її син Тарас,  дворазовий чемпіон світу з гирьового спорту.

Своїми спогадами та новими поетичними рядками поділилася  Надія Тесля з Червоноармійська. Це  жінка активної життєвої позиції,гарна мама,бабуся, представниця районного відділення Всеукраїнського об»єднання  ветеранів. Вона зачитала свої  вірші про доброту,якої так не вистачає в світі, а рядки присвячені  пам»яті матусі,озвалися зворушливим щемом у серцях присутніх жінок.

 

У кожного є або була найближча і найдорожча людина – Мати.               У найскладніші, найдраматичніші хвилини життя цей спогад гріє,підтримує,додає сил. І хоч куди б  не закинула  нас доля, в пам»яті жевріє материнська домівка,материнський поріг,материнське вікно,материнські руки,материнська душа, яка завжди як ніхто  зрозуміє,допоможе та втішить. Наша землячка,Олена Черниш,  нині проживає в місті  Лондоні. І рідна домівка завжди і її спогадах.  На наше зібрання  була запрошена мама Олени, Зінаїда Олександрівна. З її розповіді ми дізналися, як  вона, разом з чоловіком Віктором Івановичем відвідали донькув столиці туманного Альбіону. Найбільше вразила чистота міста, ввічливість місцевих жителів,- каже Зінаїда. А ще    розповідала  про традиції міста,архітектурні шедеври,красиві парки. До уваги присутніх, працівники бібліотеки представили роботи Олени,які принесла Зінаїда Олександрівна. Це вишиванки – серветки,картинки.

Засідання «Берегині» завжди супроводжується    піснями.  Своїм голосом присутніх чарувала молода, талановита  Аня Домбровська,яка працює директором художнього музею «Пулинські барви». Дівчина неодноразово брала участь у конкурсах «Перша нота»,»Червона рута». Засідання було цікавим та змістовним. Частувалися пирогами та іншою смакотою.