Сумна пам 'ять.

                                                                

  Чорнобиль - це вже історія , тому  сприймати її треба такою, якою вона є.   З метою  виховання почуття сприймання чужого болю, як свого, загальнонародного горя -  як особистого, почуття поваги і пам"яті до трагічних сторінок України  працівниками  бібліотеки проведено   годину памя"ті  з учнями місцевого ліцею, приурочену  30-й річниці   Чорнобильської катастрофи . 

Учні переглянули відеоролик "Героям Чорнобиля присвячується"  та  пригадали трагічні події 26 квітня 1986 року,коли на борню з ядерним монстром, що вийшов із під контролю, стали люди різних професій:пожежники,міліціонери, транспортники,будівельники, медики.

26 квітня - День пам"яті, День скорботи і роздумів.  Бо нам є над чим замислитись. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю?  Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка. Але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, котрі могли ніколи  не народитися після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне.

.

Тож схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає  з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільонів, хто заснув вічним сном, сказавши вагоме слово в цій трагедії.

Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп'ялась,

І обпалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже хмари спопеліли

У знавеснілому вогні,-

Ви ж смерть приборкати зуміли

                                                                        На тім, останнім рубежі.

                                                                        Не віддали їй на поталу

                                                                        Світанків наших ніжний щем,

                                                                        Ви як один, супроти  стали,

                                                                        Пекельні січені дощем.

                                                                        У тій жорстокій веремії

                                                                        Ви до кінця тримали бій

                                                                        І пронесли свої надії...

                                                                        Шумлять жита, як і раніше

                                                                        Пливуть у небі літаки...

                                                                         За вас історія допише

                                                                          Суворі подвигу рядки.

                                                                                     (В.Затворний. Вогнецвіт надій)                             

Голосить дзвін стривожено у квітні.

                                         
Під такою назвою працівниками  бібліотеки   та  Товариством Червоного Хреста     14 квітня  2016 року організовано   черговоге засідання любительського об"єднання  "Берегиня".   Захід  приурочений 30-й річниці від дня аварії на Чорнобильській атомній  електростанції.  Чорнобильська катастрофа увійшла в історію нашої держави сумною і трагічною реальністю. ЇЇ вогонь обпалив землю та душі мільонів українців.
В читальній залі районної бібліотеки  зібралися члени любительського об"єднання та учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - а це медичні працівники Червоноармійської ЦРЛ, які  також трудилися у забрудненій зоні.

Засідання відкрила завідувачка відділом обслуговування ЦРБ   Наталія Метельська. Присутні ознайомились з історією  Чорнобиля  та  переглянули  відео-кліп " Чероям Чорнобиля присячується".  Для України,для всіх, хто прямо і побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.  Цим частинам світу в народі вже давно дано назву - два кольори часу. На заході прозвучали пісні "Два кольори", "На могилі ".
Невпинний час  згладжує у пам"яті багато фактів та подій. Але пам"ять про страшну аварію
живе на поверхні народної пам"яті. Живе гордістю за сотні людей, які не шкодуючи свого життя й здоров"я, вступили у жорстоку битву з вогненним атомним монстром.  Серед тих, хто працював  в1986-1987 роках  у забрунених північних районах Житомирщини,були медики нашого району : лікар -отоларинголог Світлана Яценко, медичні сестри - Наталія Скороход, Надія Кужіль, Лариса Іщенко, Анна Дмітрієва .  Вони були серед почесних гостей  зібрання, який представила  голова районної організації Товариства Червоного Хреста  Галина Правдицька.



Гості поділилися спогадами про своє перебування в зонах  радіаційного забруднення. Запрошеним вручені  цінні подарунки.

Минуло 30 років від дня аварії. Трагедію потроху забувають. Та лихо не пішло - воно ще з нами. Голосом болю звучать чорнобильські дзвони на українській землі. І ще довго лунатимуть вони, застигаючи в історію невиліковних хвороб, в очах дітей з ослабленою імунною системою,у долях тисячі ліквідаторів.


Для всіх відвідувачів бібліотеки  організований книжковий перегляд " Чорнобиль - біль моя і туга" та "Природні парки - гордість і краса".